Останнім часом, у зв`язку із старінням населення планети, хвороба Паркінсона стала справжньою соціальною проблемою. Неухильно росте число випадків захворювання, недуга молодіє – збільшується кількість пацієнтів у віці від 30 до 40 років.
Сьогодні у всьому світі відзначають Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона, який проводиться за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров`я і покликаний підвищити інформованість суспільства про захворювання, подати підтримку хворим паркінсонізмом і їх сім`ям, а також внести свій внесок до подолання цієї страшної недуги.
Хвороба Паркінсона – хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи, вперше описане в 1817 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном /1755-1824/. Основні ознаки хвороби: тремтіння рук, сповільненість рухів, скутість, біль, порушення рухової динаміки і психіки. Хвороба приводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості. Походження хвороби до цих пір не з`ясоване.
Крім того, у хворих з хворобою Паркінсона втрачається виразність міміки. Хворі можуть виглядати байдужими, хоча насправді зазвичай переживають ту або іншу ситуацію як здорові люди. У таких хворих може порушуватися мова, стає нерозбірливою. Близькі хворому люди часто сердяться, думаючи, що хворий недбало вимовляє фрази. Ця ніякова обставина може бути подолана, якщо близькі зрозуміють, що хворий не може говорити інакше.
При хворобі Паркінсона у хворих часто наступає депресія. Це пов`язано з двома причинами: по-перше, хворий буває засмучений тим, що не може діяти так само повноцінно, як раніше ні на роботі, ні удома. По-друге, в природі самої хвороби лежить пошкодження тих відділів мозку, які забезпечують людині урівноважений настрій.
Як правило, ця страшна хвороба розвивається у віці після 40 років, але можливі випадки розвитку захворювання і в раніше. Думка, ніби хвороба Паркінсона – недуга людей похилого віку, щонайменше, не відповідає дійсності. Останнім часом, у зв`язку із старінням населення планети – збільшення кількості літніх людей в структурі суспільства, хвороба Паркінсона стала справжньою соціальною проблемою. Неухильно росте число випадків захворювання, недуга молодіє – збільшується кількість пацієнтів у віці від 30 до 40 років.
Не дивлячись на успіхи, досягнуті у області вивчення перебігу захворювання, медицина до цих пір не має достатньо ефективних методів лікування хвороби Паркінсона. Особлива проблема хворих паркінсонізмом полягає в нездатності обслуговувати себе, а також в непідготовленості близьких родичів до догляду за цими хворими.
Увага світової громадськості до цієї хвороби невипадковий. Паркінсонізм – достатньо поширене захворювання, що вражає людину на самому піке його інтелектуальної активності. У всьому світі приблизно 4 млн. чоловік страждають цією недугою, серед них – знаменитий боксер Мухаммед Алі.
На сьогоднішній день в дослідженні шляхів боротьби із захворюванням досягнутий певний прогрес. Відкриті нові способи лікування. У більшості високорозвинутих країн проблемі хвороби Паркінсона приділяється найпильніша увага не тільки з боку комерційних дослідницьких центрів і клінік, але і на державному рівні.
